Я вже писав, що освоїти програмування з нуля забирає в середньому 1-2 роки. За цей час людині доводиться витратити на навчання тисячі годин і освоїти велику кількість різноманітних технологій. За цей час студент отримує масу блоків на своїй дорозі. В більшості випадків, нажаль, початківці не доходять до успішного результату. Особливо, якщо робота ведеться самостійно.

Я сам не з першої спроби освоїв програмування і отримав роботу. Тому в даній статті коротко опишу ті кілька методів, які допомагають мені у нових справах, що забирають місяці і навіть роки. Впевнений вони збільшать ваші шанси, як при освоєнні програмування, так і у завершенні інших важливих довготермінових цілей.

Отже,

1. Паузи

У вас мабуть траплялось так, що годину-дві сидите за комп’ютером над вирішенням проблеми і ніяк не приходить толкова ідея. А тоді встали з-за столу на 5 хвилин, пройшлись, порозминались чи просто сходили в санвузол і … еврика! В момент, коли відволікли увагу від основної справи, ваша підсвідомість підкинула вам розв’язок.

Зі мною це відбувається постійно. Тому я намагаюсь не засиджуватись за комп’ютером більше, ніж на дві години. Хоча, зазввичай, роблю паузи щогодини, а деколи і частіше. Крім того, що це корисно для здоров’я, подібні невеликі перерви дозволяють переключити фокус, відпочити і швидше знайти розв’язок.

Так само працюють і довготривалі паузи від однієї і тієї ж справи. Людина, як і все живе на планеті Земля, піддається впливу ритмів. Нам важко вдається без зупинки виконувати одну і ту ж справу. І набагато краще виходить сконцентровано займатись однією справою деякий час, потім переключитись на іншу. Такі справи можна розглядати в контексті кількох тижнів, місяців та років.

Коли я почав освоювати програмування, то моя перша спроба тривала лише два місяці. Все здавалось  доволі складним і об’єм нової інформації просто зашкалював. Двох місяців вистачило для того, щоб я вирішив зробити паузу. Чесно кажучи я вже не пам’ятаю чи це було рішення про паузу, а чи про те, що програмування не моє. В будь якому випадку приблизно через 4 місяці я вирішив зробити другу спробу. І за пів-року уже мав свою першу роботу в ролі програміста.

Іноді початківці отримують свою першу роботу з третьої і навіть четвертої спроби. Доволі часто весь процес навчання і пошуку роботи займає до п’яти років, включаючи усі паузи.

Пам’ятайте одне. Довготривала пауза (у кілька тижнів і навіть місяців) часто буває тим єдиним інструментом, що дозволить вам пізніше зробити суттєвий ривок у вашій справі. Це час, якого потребує ваша підсвідомість, щоб переварити все те, чим ви завантажили свій мозок в процесі навчання.

Головне не те, скільки ви разів кидали діло без результату, а те, чи довели його до успіху в кінці кінців 😉

2. Мотивація

Кажуть, що є два типи людей: інтроверти та екстраверти.

У перших ідеї, власні справи та загалом призначення у житті, так би мовити, виходять зсередини. Вони вважають, що світ – у них всередині, а він сам є суб’єктом навколо якого будується світ. Інтроверти прислуховуються до того, чого прагне їхня душа і намагаються діяти згідно цього.

У других все навпаки. Екстраверти сприймають навколишній світ як об’єктивну реальність і просто вважають себе його частиною. І, відповідно, що їхнє життя повністю залежить від того, що відбувається у зовнішньому світі. Споглядають його і переймають усі ідеї звідти, адаптуючи під свій характер і цінності.

Я сам є більше екстравертом, ніж інтровертом і точно знаю, що попередній параграф – це про мене. Більшість ідей та справ, і загалом життєва місія – усі ці речі я перебрав і адаптував для себе із зовнішнього світу. Таким чином, щоб продовжувати рухатись по обраному шляху мені регулярно потрібно підживлюватись стимулами, що приходять, знову ж таки, ззовні. Я їх шукаю, отримую, переробляю всередині і потім видаю назад на зовні, щоб отримати підтвердження/схвалення своїх дій.

Якщо ви чітко виражений інтроверт, тоді мабуть вам не потрібна велика доза регулярної додаткової мотивації. Проте, якщо ви такий як я (екстраверт), тоді вам буде важко без регулярної дозаправки “мотивації”.

Коли відчуваю, що батарейки сідають і зранку вже не має колишнього бажання вставати, щоб зайнятись тим ділом, яке ще пів року тому мене шалено надихало, тоді роблю одну із наступних речей:

• шукаю людей, які вже досягли неабиякого успіху в тій справі, якою я займаюсь; читаю їхні історії успіхів та невдач, біографію;
• читаю загальні мотивуючі книги;
• придумую додаткову мотиваційну фішку; наприклад, це може бути матеріальна річ, якщо ваша поточна ціль збільшити свої місячні доходи; або нові враження, наприклад поїздка навколо світу у випадку досягнення поточної великої цілі.

Іншим потужним інструментом для мотивації є висока далекоглядна ціль, місія, бачення. Але про це далі в статті…

Саме через брак мотивації, або її швидкоплинність, більшість початківців програмістів не досягають бажаного результату. І саме тому велика частина статтей на моєму блозі присвячена саме мотивації, організації та корисним звичкам для програмістів. З мого досвіду роботи із початківцями: отримують свою першу роботу програміста не ті, хто швидше схоплює матеріал і має кращу базу, а ті, хто з дня на день протягом одного-двох років може заставляти себе робити рутинні речі і знаходить для цього мотивацію.

Мотивація – це річ тимчасова і дуже важливо її постійно підживлювати. А також поки у вас вона на піку – перевести її у корисні звички та режим (більше про це далі).

На завершення хочу дати їжу для роздумів. У вас коли небудь була кішка, собака чи інша домашня тварина (насправді ще краще, якщо у вас є діти)? Кожного дня домашнього улюбленця потрібно годувати. Інакше він просто помре. І тут не йде мова про жодну мотивацію. Ви ж не скажете, що я сьогодні не вмотиваваний(-на) встати з ліжка, щоб вчасно погодувати Тома? Ви ніколи не задумувались, чому ви робити це з дня на день? Подумайте, що вами керує виконувати одноманітну роботу з дня на день уже кілька років? А ще краще подумайте, як можна організувати подібну схему для досягнення своєї великої місії? Це значно потужніше, ніж тимчасова мотивація 😉

3. Режим і звичка

Як ми уже знаємо мотивація, яка на початку нової справи допомагає нам робити неабиякий прогрес, доволі швидко затухає. І в доволі тривалих справах, які можуть забирати кілька років, навіть регулярне підживлення мотивації вже не допомагає.

Саме тому, на початку справи, допоки ще є достатньо мотивації, важливо виробити правильні звички. Дані звички закладуть хороший фундамент для подальшого успіху. Таким чином ви вже не покладатиметесь на швидкоплинну мотивацію, а на вас працюватиме щоденна звичка. Ви не будете думати хочу я робити це чи ні, для чого мені це все потрібно, а просто будете йти згідно початковго плану “на автоматі“.

На персональному менторстві я прошу студента щоденно надсилати мені звіт. Звіт містить кількість часу витраченого на навчання та програмування, набір запитань та що було зроблено за день. Більшість з тих студентів, які за перший місяць формували звичку надсилати щоденний звіт, успішно отримували свою роботу в межах року. Ті ж, що ігнорували щоденні звіти, зазвичай, через 2-3 місяці зливались. Так. Така, здавалося б, невелика деталь як щоденний звіт, є надзвичайно важливою у розбудові самодисципліни і наснаги працювати над довготривалим проектом.

Ось кілька статтей про силу звички, як їх будувати, а також звички для програміста. Обов’язково ознайомтесь з ними, щоб отримати правильний набір інструментів для розбудови нових корисних звичок.

4. Бачення (велика ціль)

Вище в даній статті я згадував, що є ще один додатковий інструмент мотивації – велика ціль. Її ми ще інколи називаємо нашим призначенням чи місією. Ця ціль може бути на все життя, або принаймні на наступні 2-5 років.

Кожного разу, коли мені важко розрулити поточну проблему і є велика спокуса зупинитись на половині шляху, я стараюсь згадувати свою початкову велику ціль. Вона допомагає мені рухатись далі і розв’язувати усі поточні проблеми. Саме велика ціль (бачення) дозволяє час до час піднімати голову надо щоденною рутиною і глобально переглянути мою поточну ситуацію.

Але тут важливо не потрапити в пастку. Якщо кожного дня протягом кількох місяців (а тим більше років) будете робити ненависні вам дії лише заради великої цілі, то чи має це все сенс? Адже життя – це процес, а не результат. Сьогоднішній день, поточна година, хвилина – це те, що має найбільше значення. Ми живемо не вчора і не завтра, а сьогодні!

Тому тут виникає наступне завдання: почуватись добре, бути задоволеним поточним станом речей, бути задоволеним собою в поточний момент. І при цьому всьому рухатись далі, прогресуючи у поточно обраній справі, щоб досягнути великої цілі.

Бути задоволеним тут і зараз дуже часто буває непросто. Це ціле мистецтво і наука. Даний стан потрібно постійно практикувати. Коли ви активно рухаєтесь до вашої великої цілі і при цьому намагаєтесь (вчитесь) кайфувати від поточного моменту (будь-то дійсно приємна мить, а чи черговий факап на роботі чи у бізнесі), знайте – ви перебуваєте в стані потоку. Це той стан, коли справи рухаються найшвидше і ви отримуєте задоволення від процесу.

Шукаючи баланс між досягненням вашої великою цілі та задоволенням від процесу (поточного моменту) ви отримуватимете доволі очевидні відповіді на щоденні запитання. Наприклад:

• чи є сенс йти в програмісти, тратити 2 роки свого життя, щоб потім заробляти 2000 зелених, але при цьому не отримувати задоволення від програмування і загалом процесу навчання? просто лише тому, що хороша оплата праці? (в цьому випадку ви надаєте перевагу великій цілі при цьому ігноруючи два роки вашого життя, які будуть не в задоволення);
• чи варто кидати свою справу/навчання просто лише тому, що виникли перші проблеми і шукати далі інші цікавіші справи? (в цьому випадку ви обираєте задолення від сьогоднішнього дня, при цьому жертвуєте великою ціллю).

Немає правильних чи неправильних відповідей на вищенаведені запитання. У кожного буде своя правильна відповідь. Головне пам’ятайте, щодня запитуйте себе ці два запитання і перевіряйте чи займаєтесь ви тим, що вам потрібно:

• я задоволений тим, чим я сьогодні займаюсь?
• те, чим я сьогодні займаюсь приведе мене до моєї великої цілі?

5. Фокус

Мабуть брак фокусу є однією із моїх найбільших персональних проблем. Мені завжди було важко себе прив’язати до однієї справи. Скільки себе пам’ятаю у мене завжди було 2-3 роботи, 3-4 різних хоббі і ще маса різноманітних занять починаючи від спорту і завершуючи музикою.

З часом я зауважив, що займаючись довший період часу лише однією справою, я досягаю значно швидших і кращих результатів, ніж коли займаюсь одночасно двома. І що найцікавіше, що забравши цю другу справи ви не просто подвоюєте свої результати у першій справі, а щонайменше покращуєте їх у 3-5 разів.

Наш мозок, навідміну від багатоядерних процесорів, не мультизадачний. Ми працюємо над двома справами одночасно не завдяки паралельності, а завдяки швидкому перемиканню нашої уваги між двома справами. На перемикання тратиться багато енергії і часу. Лучник не зможе попасти, якщо одночасно цілитиметься в дві мішені.

Тому, щоб досягти бажаних результатів швидше, рекомендую забрати усі інші справи. Як то кажуть, велика ціль потребує певних жертв. Основною жертвою будуть усі ваші інші справи. Принаймні на певний період часу.

Програміст початківець, який одночасно освоює дві мови дуже знижує свої шанси на успіх. Я вже не говорю про те, що час навчання значно зросте. Вивчати одночасно дві мови – дуже розповсюджена помилка початківців. Мовляв, підстрахую себе і можливо хоч щось вистрелить. Натомість раджу сфокусуватись на одній мові. Краще дуже добре освоїти менш популярну мову програмування, ніж абияк вивчити найпопулярнішу.

Подібним чином, не варто одночасно навчатись за кількома різними курсами чи з кількома різними менторами. Ви лише збільшите свій час навчання.

На краіній випадок (це як я роблю з фірмою та напрямком навчання початківців): зосередьтесь спочатку на одній справі на кілька місяців, другу поставивши на напів-автоматичний режим. А тоді переключайтесь на другу справу. Тим часом пожинатимете і аналізуватимете результати з першої справи. Це, все ж таки, краще, ніж щоденно працювати одразу над кількома різними проектами.

6. Маленькі перемоги

І остання доволі цікава техніка. Вона дозволяє подовжити ваш початковий етап вмотивованості вашою новою справою.

Я не одразу запустив даний блог. Спочатку я набирав джуніків до нас на фірму, і побачив потребу на ринку IT праці. Потребу в пораді початківцям. В першу чергу мотивацією та софт-скілами. Для цього зареєструвався у соцмережах (так до того часу я не мав профілів ні у фейсбуку, ні в інших соцмережах) і почав збирати аудиторію програмістів та тих, хто в процесі навчання. Коли назбирав близько 2000 фоловерів за перший місяць, підготував і запустив цей блог. Щотижня постив статтю і вже з першого дня на блог зайшло 100 відвідувачів. Це все завдяки фоловерам в соцмережах. Далі, після більше, ніж пів-року успішного бложення, я зрозумів, що можу писати і вирішив почати роботу над книгою для початківців програмістів. Коли побачив, що книга успішно продається, зрозумів, що варто продовжувати далі…

Як бачите, я не одразу вирішив озадачити себе величезною ціллю і працювати на неї. Натомість я планував невеликі кроки, які могли дати мені швидкі маленькі успіхи. Кожен такий успіх давав мені підтвердження, що на ринку є потреба, а також, що я можу це зробити. Кожна маленька перемога додавала ще більше мотивації рухатись далі. Якби я одразу оголосив, що починаю роботу над книгою, яка, як показав досвід, зайняла рік мого життя, я б, швидше за все, здувся.

Дана історія чудово ілюструє важливість малих цілей та перемог. Вони продовжать життя вашій мотивації, а також триматимуть вас в тонусі для досягнення довготривалої цілі.

Тому розділяйте шлях до великої цілі на дрібніші завдання, кожне з яких можна досягнути за місяць (не більше). Записуйте прогрес і хваліть себе за кожну маленьку перемогу. Це дозволить вам перебувати в стані потоку насолоджуючись поточним станом речей.

На завершення

Я сам не можу назвати себе дисциплінованим та достатньо цілеспрямованим персонажем. Мені завжди подобалось вивчати щось нове, легко братись за нові справи, одночасно займатись купою різноманітних речей, швидко вловлювати суть і потім… бігти далі не завершивши розпочате. Проте з віком зрозумів, що таким “макаром” великих справ не зробиш і високих цілей не досягнеш. Відповідно в довготривалих справах завжди намагаюсь застосовувати вищенаведені практики, щоб не “злитись” раніше, ніж будуть досягнуті заплановані цілі.

Впевнений, якщо використовуватимете вищенаведені техніки, тоді збільшите свої шанси на успіх щонайменше вдвічі. Головне не розчаровуватись занадто швидко на своєму шляху, робити паузи, переосмислювати свої дії та адаптуватись до ситуації.

А якими методами ви користуєтесь, коли настають важкі часи у вашій справі?